Який прекрасний світ з тобою,
Так яскраво сонце світить за спиною,
І неможливо дивитися на небо
І в цю мить бути без тебе.
І голос твій, неначе пісня ангела
Я чути лиш його хочу завжди.
В твоїх очах вогонь горить,
А без нього в мене душа болить.
Без глибини твоїх очей серце помирає,
І мене одного з біллю залишає.
Твої почуття вітру сильніші,
Твої почуття сонця світліші,
А кохання твоє вогню гарячіше
І очі твої життя миліші.
Солодші нектару губи твої,
Поки я не помер, ти їх забери,
Бо коли, мила, тебе я цілую,
Тоді тільки в рай потрапляю.
Хочу, щоб ти знала завжди
Більш за все люблю я тебе.

Сірий погляд на землю впав,
Холод інших тобі сил не дав,
Щастя знову без долі йде
І у сутінках десь пропаде.
А рука біля серця лежить,
Ні, не дихає, ні не кричить,
Тільки серце давно вже не спить,
Все чекає ту єдину мить.

Сонце просить тебе увійти
У безмежний світ тепла й темноти.
І забувши про все і про всіх
Ти ідеш по дорозі крізь біль.
У кінці дороги ангел стоїть,
І піднявши руку тільки мовчить.
Ти не можеш зупинити себе,
Бо самотнє щастя помре.

На світанку ти покинув їх,
Та запізно дощ упав до ніг.
Біля серця вже руки нема
І тебе прийняла тільки зима.
Ми забули тебе і ким ти був,
Ми забули усе що ти зробив.
Ми забули тебе, бо ти не був
Таким, як світ тебе хотів.