Пригорнися до мене, кохана моя,
Мені дуже бракує твого серця тепла,
Я сумую без тебе, а холод в душі,
Не дає спокою, ні вдень, ні вночі.
А волосся твоє із запахом щастя
Манить до себе неначе у казці.
Не можу я стримати кохання своє
Люблю я волосся твоє.

Коли тебе не знав, я ходив як приблуда,
Ходив я без тями і шукав щось усюди,
Дивився на небо й нічого не бачив,
Я слухав людей і нікого не чув.
Сірі будні так сильно мене добивали
І серце з грудей безжалісно рвали.
Холодне повітря так важко вдихав,
Де рай на землі тоді ще не знав.
Все небо навколо вогнем затягнулось,
Ще й сонце від мене на, жаль, відвернулось.
Хвилини, як вічність, так довго тривали
І душу мою на шматки розривали.

Твій голос щомиті, так приємно чути,
Й вуста солодкі люблю цілувати
Кожен день з тобою - це щастя неземне
І вітер кохання зігріє мене.
Щоранку, як сонце на небо злітає,
Моє серце тебе ще більше кохає.
Я пристрасть твою палку відчуваю
І від любові цієї я розум втрачаю.
Тримай мене за руку і в небо лети
Без кохання доведеться в безодню іти.
А на небі сьогодні ангели співають
І ворота щастя перед нами відкривають.