Засніженими доріжками Тернополя ідемо Про любов свою верземо Ти візьмеш мене за руку І це вже краще за якусь там муку. Так здається ти один чудовий Ніжний, теплий, кольоровий. А коли твої вуста туляться до моїх долонь Так як ніби беруть тебе в полон. Серце стукає бистріш Та цілуй вже ти скоріш... НЕ дивлячись на зовнішню красу твою Я скажу :"Та бери любов мою". А внутрішній стан, як море бурхливе, НЕ зупиняється, хіба як щасливе. І ось прокинулась я зранку Ще десь до схід сонця на світанку І зрозуміла я, Що це все сон а не реальне є життя!
0
буває