Дуже серйозний віршик, є над чим задуматися. Знаєш, нам завжди здається що ми робимо правильно, але інколи, сидячи десь на одинці ми розуміємо що можна було зробити все по іншому, але вже пізно, що зроблено те зроблено, що сказано те вже не повернеш. Таке життя, кожна людина має якусь провину, на те ми і люди, щоб помилятися, а потім виправляті ті помилки.
( Да, оце мене потягнуло, ну, не знаю, писала все що від душі йшло, хтось зрозуміє, а хтось подумає що якусь дурницю понаписувала).