Так дивно…

Ти, наче  ангел, що завжди був зі мною,

А я просто людина, що йде за тобою.

Так дивно..

Ти літаєш високо і знаєш все,

Та нажаль прикутий до землі і не знаєш мене.

Так сумно…

Що думаєш часу багато в людей,

А час, як вода, раз і спливе.

Так жалко…

Чомусь не хочеш зробити перший крок,

І закриваєш думки під замок.

Так смішно і дивно…

Пригадай, як зустрілись вперше ми,

Я  ще не бачила тебе,

Але знала, що це ти.

Так приємно…

Як шепочеш ти, то серце вилітає,

А може це серце щось відчуває?...

P.S. Мій спогад про тебе…

Автор: Люся