Серце рветься, кров*ю обливається, як той день згадаю…
Що робити і заради чого далі жити я не знаю.
Ти подарував Надію, Щастя і зразу ж забрав…
Що зі мною… ти ж мені ніщо не обіцяв.

Дні усі похмурі, літом в мене осінь.
Я не знаю, що робити, щоб не загубити розум.
Намагаюсь не думати, щоб не усвідомити:
Ми не будем разом і мене не хочеш ти.

І не розумію, нащо це пишу…
Знаю, що у творі цьому нічим не збрешу.
Я любила правду, і зараз люблю,
Та лиш через неї в серці стільки болю.

Правда в тому, що в мені ти будеш назавжди.
Нащо ти з*явився і приніс ріку солоної води.
Що робити і заради чого далі жити я не знаю,
Бо нікого крім тебе знати не бажаю..

Серце рветься, кров*ю обливається, як той день згадаю…
Раптом в пеклі опинилась замість раю,
Та нічого не було, вигадала все сама..
Сподіваюсь (щиро сподіваюсь), що я гірша ніж вона…