Великі очі, заплакані, як море,
Велике серце, ніжне, як любов.
Всі кажуть, що в серденьку тому горе,
А з тих очей не сльози ллються - кров.

А я така. Нема чому радіти,
Нема й від чого плакать, але сум...
Сум він такий, він прагне володіти,
Він хоче бути власником всіх дум.

А я м'яка, йому я піддаюся,
До нього рвуся, наче до небес.
Я того смутку зовсім не боюся -
Не люблю просто я чекать чудес.

Так легше, бо якщо не мрієш,
То не зламає мрій отих ніщо.
Якщо нема в душі моїй надії,
На неї вже не вплине більш ніхто.

Бо боляче збирати по частинці
Розбите серце, як кусочки скла.
Тоді печаль несе свої гостинці,
І тисне розпач пістолетом до чола.
... Читати далі »