За 2 місяці (60 днів) Ти моє серце полонив. І низкою звичайних слів Ти слід у ньому залишив.
Можливо правильно зробила... Та потім про все пожаліла, А ти... Ти номер свій змінив – Думок моїх не зрозумів, Та я їх і не пояснила, Бо не знайшла в собі я сили. Бо в бійці “розум-почуття” Перемогла чомусь не “Я”. Природа наче розізлилась І все раптово закінчилось... Ти вже мабуть забув мене, Надіюсь в мене теж мине... 17.01.2007.
Будь впевнена - МИНЕ, просто в деяких моментах ми повність віддаємось своїм почуттям, і не хочемо вірити, що може бути щось інше... але пам*ятати теж потрібно(та тільки хороше)...
Для того, щоб полонити моє серце йому вистачило лише сім днів.Звичайнісінькі слова залягли глибоко у моїй душі. Я не могла відмовитися від нього, а він... він не змінив номера, він просто не відповідав на мої дзвінки. Все закінчилось настільки раптово, що спочатку я і подумати не могла, що все вже закінчилось. Йому не вистачило сміливості все мені пояснити... Зараз його немає, він поїхав...далеко. Я знаю, що він вже забув про мене, але я пам'ятаю. Я пам'ятаю все. Я живу цими спогадами. Але "Надіюсь в мене теж мине..."