Літати не вміла і не хотіла,
Та раптом високо взлетіла!
Над хмарами я побувала,
Щастя своє там пострічала!
Я бачила вершини сніжні,
І води моря синьо-ніжні,
І почуття, що виникали
Ще вище в небо підіймали...
Небуло міри руху цьому.
Та я не відчувала втоми,
Всі сили небу я віддала
...тоді найгіршого не знала...
Не знала, що усе це мрії,
І почуття твої не зрілі,
Що біль різкий у серці хлинув –
Це ти мене на землю кинув...
Дуже класно написано і правдиво............я зарас також на тих хмарках і так боюсь що воть станеться шось і мені прийдеться боляче летіти на асфальт...........
0
