Ти ж мене розумів. І мені здавалося, що розумію тебе. Але раптом все розуміння розірвалося, як павутина у руці людини. Ти ж був моїм другом. Я намагалася тобі все розповідати, але щось мені заважало це робити. Тільки тепер, коли той ти, що був раніше, помер і натомість прийшов інший ти – холодний та жорстокий у ставленні до мене, я зрозуміла, що мені заважало. Це те одне слово, це той висновок, який ти робив з моїх малюнків, з моєї поведінки, моїх поглядів і моїх заперечень цього слова. Я збивала тебе з пантелику. Це… Ти ж мені боляче робиш своїм ставленням теперішнім! На моїх очах не висихають сльози страждання. Я не розумію, що зі мною діється, або просто не можу в цьому розібратися. Всі мої мрії розтанули, як сніг на вустах закоханих. Ніхто мене не впізнає, мої батьки хочуть викликати лікарів, але єдиний лік – це розмова з тобою. Вони про це не знають. Я ду-у-у-же…змінилася. Я не живу, а просто існую. Ти пішов. Ти уникаєш мене, я посилаю sms в нікуди, хоча на твій номер, ти не відповідаєш мені, хоча твій номер, ти не відповідаєш мені, не хочеш зі мною зустрітися, щоб поговорити. Часу нема! Є! Ти не хочеш його шукати…Поки що я не буду опускати руки, буду стояти на своєму, але вони самі потихеньку опускаються. Ти мені говорив, що треба закінчити почату розмову. То чому сам не можеш цього зробити? Ти почав, але, пишучи sms, а я хочу почути все з твоїх вуст, дивлячись в ті очі, які мене спалюють. Тепер я зрозуміла, що хочу відповісти на всі твої запитання, сказати тобі всю правду, хоча це буде дуже важко. Та чи буде воно можливим? Чи захочеш ти тепер слухати мене, адже тобі вже все одно. Мусиш! Я розумію, що тобі тепер неприємно зі мною спілкуватися, хоча я навіть не знаю, чому. Я хочу, щоб ти пояснив мені мої слова: ”В тому – то річ, що нічого. Хтось…” Далі не буду писати. Я їх і так скажу тобі. Пам’ятаєш, я написала на листівці до твого народження, що все життя буду дякувати Ісусові, що зустріла таке сонце у своєму житті, як Ти? Тепер я проклинаю весь світ, що зустріла тебе. Я тебе хочу забути, але ти дуже багато значиш у моєму житті. Це просто неможливо: я тебе пам’ятатиму, поки буду дихати! Я щаслива за тебе, бо ти мій друг, незважаючи на те, що я тобі…Сам знаєш, чого я рада за тебе і хто я тобі тепер. Думаю, що ти відчуєш, що всі ці слова – саме для тебе, і знатимеш, від кого вони. Щоб тобі було легше здогадатися, поглянь на мій малюнок і дай сам йому назву. Закохана? Напевно! Не зможу зрозуміти!
Та, що загубилась у світі страждань, почуттів і болю.
0
