Кохання — яка то дивовижна гра…
Виявляється, сучасна освічена людина розуміє кохання всього лише як продукт гіпоталамуса! Яке щастя, що великі поети-лірики, які зазнали кохання, не мали ні найменшого уявлення про біохімію. Інакше ми ніколи б не прочитали їхніх дивовижних віршів про кохання, про прекрасних юних дів, блиск очей яких видавав їхнє почуття до авторів. Замість цього ми читали б зараз щось на зразок такого: «І розгулялися мої острогени, і адреналін бушує в крові!» А у вас це не так? Ні? Ах, ви просто закохані! Ви просто не можете думати ні про що інше, крім довгоочікуваного телефонного дзвінка «від того самого Карла» або «тієї самої Клари»? Ваше щастя, що ви не потрапили до рук зголоднілих до слави дослідників кохання! Вони б умить обплутали вас дротами, підключеними до мудрованих апаратів, і дізналися б усю правду про біохімічні процеси, що відбуваються у вас у той момент, коли ви закохані. Давним-давно лицарі-трубадури вже підходили до вивчення складної проблеми коха ... Читати далі »

Ти моя любов
Та в жилах стине кров,
Не можу бiльш чекати
Iду тебе шукати.
Без тебе моi мрii
Нiколи не здiйсняться
I в радiстi I в горi
Буду тебе кохати.
Але ти менi не вiриш,
Говориш не треба,
Помираэ надiя,
А я хочу до тебе.
Хочу цiлувати
Та знову казати:
«Я тебе кохаю»
Не мiг бiльш чекати.
Ти для мене эдина
Моэ сонечко свiтле,
Може такий я
Не дуже помiтний?
Але все, що треба
Зможу вiддати
Тiльки за те,
Щоб тебе обiйняти.