Я так тоді хотів дощу!
Дощу - кричу! Нема дощу.
Немає більше тут тебе.
Ти там залишила мене!
А я завмер, лише на мить,
І колить серце, бо болить!
Душа ридала у цю мить,
Та щось іще в мені горить.
Не дав я впасти ні сльозі!
Зжимало серце у ті дні,
Все повернулось, як тоді,
І я не чув вже у собі,
Не чув нічого! Я помер?!
І я побіг. Побіг туди,
Де немає суєти! Де тільки я!
Де мить моя, де простір мій,
В країні мрій, дивних подій.
Там падав дощ, там була ніч!
Я розбудив холодну ніч,
Я погасив коханя піч!
Здається вже спокійний я,
І чую лиш серцебиття,
В тривожній тиші.
Це ж життя, подумав я,
Я не помер, я зупинився,
В обіймах страху я спинився,
В порожній долі опинився,
Без шляху в даль, - я один!
І я спитав себе – чому?!
Куди біжу, чому кричу?
Чому не чую що кричу?!
Чому не б ... Читати далі »