А ось сучасні вчені-медики стверджують, що поцілунок — це потужний терапевтичний засіб. Дослідження показують, що під час такого виявлення ніжності в організмі збільшується кількість корисних антитіл та захисних речовин. Значно зміцнюється імунітет та передається позитивна енергія від людини до людини. Завдяки так званому гормону ендорфіну, який входить до складу слини, довгий та пристрасний поцілунок може позбавити болю голови чи зубів. Поцілунок запобігає також утворенню карієсу, допомагає подолати стрес, поліпшує настрій.
Люди, котрі часто пристрасно цілуються, як стверджує кандидат медичних наук Ростислав Білобривко зі Львова, живуть на дванадцять років довше, ніж ті, хто не любить цілуватися. Під час такого поцілунку спалюється близько двадцяти кілокалорій. Лише три таких поцілунки на день — і людина втрачає кілограм ваги. Калорії спалюються від загального збудження організму та викиду певних гормонів. Все це відбувається завдяки тому, що в роті багато надчутливих ерогенних зон. Одна з них — язик. Деякі лікарі називають його “міністром чуттєвості”.
Правда, все це відбувається лише тоді, коли поцілунки по-справжньому щирі і бажані. Нещирі ж поцілунки в губи шкідливі для здоров’я, бо організм добре відчуває фальш.
Найпалкішими любителями поцілунків вважають німців, найменшими — англійців. Українці тут, звичайно, поза конкуренцією. Цілування у нас має глибоке коріння. Ця традиція йде ще з часів Київської Русі. Тоді поцілунок називався “лобизанням”. До речі, тільки в нас залишилася традиція кричати нареченим “Гірко!”. Значно пізніше вона перейшла і до Росії. Саме ці прилюдні поцілунки готували молоду до шлюбної ночі. Адже тоді дівчата виходили заміж, не маючи жодного сексуального досвіду.
Проте є народи, котрі не відчувають солодощів поцілунку. Зовсім не цілуються папуаси, племена острова Балі, більшість країн Азії. В Африці цілуватися забороняє релігія, вбачаючи в цьому гріх. Але, як говориться, не вкусивши райського яблука, не знатимеш його смаку...