Я згадую той добрий час, Те синє небо й вічну ніч, Коли любов заглянула до нас, Тоді були ми віч-на-віч. Зірки світили нам в обличчя, Маленький місяць душу зігрівав, А вітерець будив зелене, сонне листя, І ніжні нам слова шептав. Чарівна, літня ніч була, Лиш де-не-де травичка колихалась, Кругом все спало, природа відпочинок здобула, А Ти до мене все сильніше пригорталась. Я пам'ятаю Твоє біле личко, Густе волосся з запахом духмяних трав, Твої маленькі, ніжні ручки, Я пам'ятатиму й ніколи їх не забував. А очі, Боже, зорі милі, Криштально чисті, як зимою лід, Забути погляд твій не в силі, На серці він залишив слід. В моїх думках лиш Ти одна, І образ Твій передімною, Без Тебе я впаду до дна, Я наче зачарований Тобою. В ту ніч мені зізналась Ти, Що почуття Твої відверті, Клялась тоді, що будеш йти, Завжди за мною аж до смерті. Лише вона розлучить нас, І більш ніхто на цій Землі, Колись прийде і смерті час, А зараз ми ще молоді. Для нас відкритий цілий світ, І разом ми пройдем дорогу, Пройдем усе, усе що слід, Позаду лишимо тривогу... Твої слова за душу брали, І моє серце ніжно гріли, Я мріяв щоб Тебе не вкрали, Щоб в нас Амур поцілив стріли... Здається вічність, ніч тривала, Чарівна Ти була тоді, Для нас верба пісні співала, Гілки впустивши до землі. Ти пригорталась все сильніше, А поцілунками взяла в полон, Чого ж тоді хотілось більше, Хотілось щоб це був не сон. Так провели ми цілу ніч, І сходу сонця дочекались, Були тоді ми віч-на-віч, Й під небом зоряним кохались. Так літній ранок наступив, І разом ми пішли додому, Сказав до зустрічі і опустив, Я очі й голову додолу. А ти всміхнувшись обійняла, Мене так ніжно мов дитину, І на прощання вслід сказала, Де б Ти не був, до Тебе я прилину. Я вірив в те що доля нас, Звела й назавжди поєднала, І хто б сказав що прийде час, Той час, коли розлука завітала. Десятки раз я був вже там, Де разом ми були тоді, І хто життя так знищив нам, І душу й серце молоді? Вже рік минув, а може й два, Сумую сильно за Тобою, У далечінь дивлюсь, Тебе нема, А погляд Твій передімною. У моїм серці Ти навіки, Весь час воно мене болить, Від болю не врятують навіть ліки, У грудях наче полум'я жарить. Усе що маю я б віддав, За те щоб час той повернути, Тоді Тебе я покохав, І до сих пір не зміг забути.
|