Й все те, що було, що біль принесло,
Заставляло ночей недосипати,
Залишаю землі всі ті срі дні,
Нехай вони там догорають,
А зараз з тобою не знаю покою,
І це мене довподоби, дає мені силу,
Через це світить сонце і горять зорі,
Я знаю, це почуття не дась мені
пропасти в найбільшому горі,
потонути у чорному морі,
Для того, щоб бути з тобою.

Бо без тебе життя - пусте небуття,
В якого нема майбутньої долі,
Воно приречене померти в неволі,
Бо ніхто не зможе на цій землі жити,
Коли сам, коли нема кого любити,
Коли одинокий йдеш кудась своє горе топити,
Краще страждати в процесі кохання,
Забути про все...
Віддатись свому бажанню...