А пам’ятаєш як нам було добре разом…Ні???....Забув, так швидко…а може так добре було тільки мені…а ти просто насміхався над…як ти називав…маленькою коханою…Чогось цими днями я справді переконуюсь в цьому…Ти знав, що кохати – це взаємно обмінюватись теплом…так я його давала…а ти просто забирав…Ти знав, що кохати – це бути вогнем, але при тому не спалювати одне одного…але ти мене спалив…Ти знав, що кохати – це бути близько одне одного, але без бажання заволодіти другим…та ти заволодів мною…Тому коли загинуло наше кохання я відчула пустоту…і відчула те, що загинула часточка мене… Але я не можу ображатись на Тебе бо Ти показав мені сенс мого життя, красу всього живого… А тепер я розумію, що маю жити далі…без Тебе…І я зможу це зробити...
0
Прикинь я тоже живу. Навіть краще!
Супер Іруся...мені дуже сподобалася твоя стаття!!!