Я стомилась чекати коли ти змінишся. Покохала тебе, а себе прокляла. Чому я не помічаю в тобі нічого доброго і прекрасного, того, що було колись. Ти змінився, а може ти таким завжди і був, просто я тебе так добре ще не знала. Ми з тобою вже досить довго разом, а ти зовсім мене не знаєш, хоча вдаєш, що це не так. Ти не знаєш, що я люблю, а що ні; не знаєш моєї мрії; не знаєш чого я боюсь; не знаєш моїх вподобань; не знаєш, як я вбиваю самотність; не знаєш, як мені без тебе; ти не вмієш читати мої думки, а про почуття навіть не здогадуєшся. Я не можу так жити. Я не бачу від тебе підтримки, піклування. Ти кажеш,що кохаєш,та чи так це. Я чую твої слова, а очі не помічають тих почуттів,про які ти так вміло говориш,серце не відчуває хвилювання твого. Ти жалієш мене тільки коли з моїх очей капають сльози. Та ти ніколи не знав,як це кохати по справжньому. Мені хочеться вдихати свіже повітря,відчувати,як ніжні промені сонця обпікають мою шкіру; хочеться,щоб ти зробив необдуманий вчинок,яким б безглуздим він не був; хочеться, щоб ти не зважав на інших, а просто насолоджуватися хвилинами,які дарує тобі життя; хочеться,щоб у нашому світі існували тільки приємні моменти.. Я змирилась з твоїми недоліками,вчинками. Я стомилась благати тебе, ти не хочеш прислухатись до моїх слів. Невже я так багато прошу? Я присвячую тобі листи і вірші,а тобі байдуже. Чому ти до всього відносишся легковажно? Інколи здається,що без мене ти будеш радіти і для цього тобі непотрібне кохання,а тільки друзі (яким ти байдужий) і наркотики. Без цього ти не зможеш прожити,але не без мене. У мене немає друзів,які б підтримали мене - у важку мить,немає хлопця,що кохатиме мене більш за сигарети,а тільки біль і чистий аркуш паперу,який зможе витримати все. Ми засинаємо і прокидаємось разом. Я звикла до тебе, але кожного ранку коли відкриваю очі,дивлюсь у білосніжну стелю,з думкою,коли воно закінчиться… Здається,що серце до тебе з кожним днем стає холоднішим, а може і було таким. Я роблю тобі боляче і буду робити,до того часу,доки ти не зрозумієш,що я для тебе значу. Ти кажеш,що боїшся мене втратити,але це не так,тобі все рівно чи я поряд чи ні,а серце поболить та перестане,час загоїть рани і з’явиться нова маріонетка,якою ти будеш маніпулювати. Я залишусь простою і непотрібною для тебе,якою завжди і була. У твоїх очах згоряють сотні поглядів прекрасних дам, ти любиш їх, але не в силі збагнути навіщо тобі я,така проста,з противним характером. Невже тобі важко піти на ринок і обміняти мене на щось прекрасне,що є втіленням твоїх мрій. Ти зробив мене такою,якою я ще ніколи не була. Почав малювати картину на білосніжному полотні з прекрасних барв, а потім просто стер її. Тепер ти на чорному фоні вимальовуєш історію в сірих тонах,яку ніколи не закінчиш. У тебе не виходить, ти намагаєшся стерти, та плямка,все одно залишається,залишається,тому,що це плямка твого життя. У нас немає майбутнього. Ти не принц з моєї власноруч написаної казки,ти не той хлопчисько,який змусив мене колись покохати,наші погляди не зійшлись,стежка для двох різних людей,занадто вузька. Я хочу чистоти,довіри,кохання,а ти життя,яким зараз живеш. Ти не даруєш мені квітів,не шлеш теплих слів,хоча,ти ніколи не вмів писати красиво,тільки просто : «люблю тебе,ти потрібна мені!»,так просто,здавалось простіше не буває. Я дівчина,яка кохає тебе більш за життя. Ти завжди будеш у моїх листах,віршах,у моїх думках,які ніколи не будуть почутими,ти завжди будеш моїм нерозкритим почуттям і простим перехожим.
0
