За краткий сон, что нынче снится,
А завтра - нет,
Готов и смерти покорится
Младой поет.
Я не таков: пусть буду снами
Заворожен, -
В мятежный час взмахну крылами
И сброшу сон.
Опять - тревога, опять - стремленье,
Опять готов.
Всей битвы жизни я слушать пенье
До новых снов!

Чому прощаєш ти мене одну?
Мою зраду і оману?
Я стільки болі спричинила
І вибачення не попросила

А ти все прощаєш
І уваги не звертаєш,
Бо мене одну єдину
На цім світі лиш кохаєш

Якби мене ти зрадив
Пробачення би не побачив
Тебе б я кинула одразу
І ми б не були разом

Я дякую за те що ти простив
Та я себе не пробачаю
Тобі такого щастя я не бажаю
Тому шукай його деінде

Прийшов на світ цей не для мене ти
Для іншої тебе сюди послали
Заслужити тебе я не могла
Я лиш могла кохати

Та жаль було цього замало
Занадто слабке воно було і є
Тебе я мучити більше вже не стану
Тому іди, назад не озирнувшись.