То дощ паде, то сонце сяє,
То ніч, то день минає,
А осінь прийде й не спитає
Чи хочем того ми.

Так само й серце не питає
Кого любити кого ж ні
Чомусь припав ти до душі,
А я тобі – нажаль, ні

Як жовте листя облетить
Так я тебе забуду,
Та навесні дерева бруньки знов розпустять
Та я тебе вже не полюблю

Я так хотіла всім для тебе бути
Твоїм коханням щастям неземним,
Та ти волів мене забути
Ніж бути поруч назавжди.