Я знаю точно, зустріч наша буде, І той момент ніхто з нас не забуде, Ні я, та що прощається з коханням, Ні ти, той що завдавав мені страждання. Я знаю точно, зустріч наша буде, Хоч на хвилинку…пройдемо повз як чужі люди, У той момент я буду горда хоч сумна, А знаєш…..може й першою заговорю сама… Не думай що проситися назад я стану, Й при вигляді твоєму не розтану, Ти не побачиш злість в моїх очах, З усмішкою я буду на устах. Скажу, що я з тобою гралась, І просто над тобою насміхалась, Подякую тобі за цю веселу гру, скажу лиш «як ти?» а сама піду… так, я піду, щоб ти не знав як плачу, бо навіть через три століття не пробачу, Там де жило кохання, ненависть розцвіла, Без сліз гірких, пекучих, не пам’ятаю й дня…. Проте надіюся що все мине, всі рани ж заживають, Хоча й вони по собі, в душі рубці лишать, Проходить швидко час, всіх змінює життя, Я стану зовсім інша, я буду вже не та.
0
