-Любиш?
-Люблю
-Докажи!
-Докажу
-А дістанеш зірку?
-Так дістану – я – зможу!
-Ти збрехав!
-Я не брешу.
-Ти не зможеш дістати до неба і зірку як вишню зірвати...
-Я зможу.
-Знову брешеш, так піди, доведи!
-Ну тоді мені доведеться віддати життя своє.
-Так віддай, за мене!
-Але що буде потім?
-Ти доведеш що кохаєш.
-Я не готовий ще.
-Іди!
-Чому?
-Ти мені знову брешеш,і будеш брехати.
-Але ж не стане мене, ти будеш страждати?
-Ну і що, ти сказав, значить повинен дістати, а інакше тебе не бажаю я знати!
-Так і бути, тільки знай, це все не гра.
Я зможу довести, що правдиві слова.
Тільки ти будеш сильно про це жаліти.
Ти отримаєш зірку, їй тебе не зігріти.
Зігріває любов в окрилених серцях,
спалахи щастя, довіра в милих очах.
Зігріває взаємність, і відчуття польоту.
У тебе ж залишиться лише холодний лід...
-Зачекай, ти куди?
-Я іду за зіркою... для тебе... на край світу... ч ... Читати далі »