Тепер це все не має значення, Ти віднайшов свій пункт призначення… І він не співпадає із моїм, То ж йди тепер шляхом своїм. Між нами залишились спогади одні. Вони приємні, ніжні і сумні.... А ще! Ще недоказані слова. Поглинула їх тиша лісова… Тепер між нами пустота й мовчання… Ми вже й забули, що було кохання.. Через вулкан образ, брехні, страждань Відмовились від мрій і сподівань… Живем тепер своїм життям… Й не довіряєм почуттям…
