Осінь.Падає жовте листя. Так було рівно рік тому, пам'ятаєш,ми тоді з тобою розійшлися, а ти навіть не сказав чому. Я знали лиш,що ми були щасливі, тонули в ніжності палкого почуття, а всі закохані дуже вразливі і ми поранили байдужістю серця. Туманні ранки душу розривали, що не прокинешся ти більше з тим, з яким кружляла під зірками, тепер,як жити з болем цим. А ти забув,перегорнув сторінку, живеш,закинув в даль думки та серце не забуде першу жінку стираючи життєві помилки. Як друзі в тебе запитають, де дівчина,що квіти ій носив? А ти промовиш:"Почуття,як квіти помирають!" так я покинув,просто розлюбив.
