Пишучи останнього листа , їй було все одно до його надзвичайних очей , до голоска, немов у ангела , до губ, які не раз торкались до її ніжних уст , до добре необізнаних слів кохання, до мужнього плеча, на яке спиралося її миле личко, до рук, які якнайсильніше стискали її ніжні кінцівки і з вірою та любов’ю впевнено крокували у майбутнє.
Але вона відчуває крик душі. Крик за зраду, біль, страждання. Її очі палали жадобою до зла, її губи вірили в іскру під час поцілунку , її вуха чули лише нікчемну правду про зневіру , її волосся перепліталося у стрічку зі зміями , її глибока віра у все прекрасне перетворювалась на зневагу та жаль. Чому так? ЇЇ серце палало надією при першій зустрічі з ним.. Він для неї здавався полум’ям у вогні, водою у пустелі, багатством у бідних, а для неї просто ангелом… При зустрічах з ним вона перебувала у стані шокової терапії , просто на 7 небі від щастя.. Коли вона побачила його з іншою дівчиною, її стан не дозволяв жити, її душа перебувала на грані сме ... Читати далі »