А там, где ясно все, вам б все казалось тошным, Повсюду тень тень тоски в стране, где нет теней, Покой и был, и есть, и будет благом ложным, Бог милостив: мечты в пути тревожном Достичь нам не дано - мы лишь стреммммимся к ней, Мир, где царит мечта, - загадочен и зыбок, К великим истинам ведет тропа ошибок. В глубинах времени и ясности в обход Душа свое багатство создает И миру чистоту любовью возвращает. Невидимый огонь нам серце согревает, Безмолвие - родник, откуда слово бьет.
Подруге! Эта дружба прекраснойй была! Но сегодня я память взяла, И сложила в конвертикбумажный, И забыла ее навсегда. Да,сегодня я поняла: Ведь бывают минутки однажды, Когда знаешь, что кончилось все, Когда чуствуешь, что не нужна. Ведь вернулся любимый ее. И советы твои не нужны, И несчастье твое ни к чему. У нее есть занятье важнее: Быть с любимым, Исполнить мечту!
Пишучи останнього листа , їй було все одно до його надзвичайних очей , до голоска, немов у ангела , до губ, які не раз торкались до її ніжних уст , до добре необізнаних слів кохання, до мужнього плеча, на яке спиралося її миле личко, до рук, які якнайсильніше стискали її ніжні кінцівки і з вірою та любов’ю впевнено крокували у майбутнє. Але вона відчуває крик душі. Крик за зраду, біль, страждання. Її очі палали жадобою до зла, її губи вірили в іскру під час поцілунку , її вуха чули лише нікчемну правду про зневіру , її волосся перепліталося у стрічку зі зміями , її глибока віра у все прекрасне перетворювалась на зневагу та жаль. Чому так? ЇЇ серце палало надією при першій зустрічі з ним.. Він для неї здавався полум’ям у вогні, водою у пустелі, багатством у бідних, а для неї просто ангелом… При зустрічах з ним вона перебувала у стані шокової терапії , просто на 7 небі від щастя.. Коли вона побачила його з іншою дівчиною, її стан не дозволяв жити, її душа перебувала на грані сме
... Читати далі »
