Відверто кажучи між нами, Я б не назвала це любов. Ми йшли усякими шляхами, Щоб вірити в неї знов. Але так склалося нажаль, Минає час, прийшла і осінь. І згинула вся печаль, Усе сумне забулося. Але чому? Скажи мені! Не віриш ти, шо все минуло? Краще побудь в самоті, і все згадай, про все, що було. І твоє серце затремтить, Безжально плачучи від болю. І все згадай в ту саму мить, Коли були ми разом з тобою. Згадай ті літні вечори, Нічні прогулянки по місті. Згадай, які були вони, Прекрасні мов під небом чистим. Згадай усе,що було там, Як добре було тільки нам. Згадай усе, що знаєш ти, Любов цю вічну не спасти....
так, нічого вічного у цьому світі немає... все проходить, все минає... і треба знаходити у собі силу відпускати ці прекрасні моменти, але залишати їх у своїй памяті, у своєму серці...і тоді вони залишаться ВІЧНИМИ дя тебе
0
