А можна хоча б раз плюнути на свої почуття ради принципу...і просто перестати бути іграшкою в його руках і не прощати найменшої обіди в свою сторону,аж тоді він зрозуміє що втратив...віршик супер

Ти його КОХАЄШ, та КОХАННЯ має три позиції, перша відповідальність, друга взаєморозуміння, і третя вдосконалість, так вдодосконалості не буває і тому, коли ти зрозумієш, що є кращий і його залишиш, він зрозуміє, що ти найкраща, але буде для нього це пізно!!! Роби вибір сама...

А і ще на рахунок того що прощаеш...Попробуй просто взяти всю волю в кулак і сказати НІ...Якщо любиш-то це надзвичайно важко...Але повторюсь..ВСЕ ЩО НЕ РОБИТЬСЯ,ВСЕ НА КРАЩЕ!!!!

Ви тут всі так говорите...блін...оптимізм це добре..але...Для чого ходити і усміхатись якшо на душі шкребуть коти..можна обманювати всіх..але себе не обманиш...любов має просто пройти і все!!!Але дійсно опускати руки не потрібно..Треба знайти для себе якесь цікаве заняття шоб думки були занятті тою роботою(але обовязково шоб була цікава для тебе!!!) а не думками про Нього!!!!Ні одна людина не заслоговує сліз,а та яка заслоговує ніколи не зробить так щоб ти плакала(с)

тут звичайно важко дати обєктивний коментар.....звичайно я могла б зараз понадавати тобі купу порад, проте...я поставила себе на твоє місце: коли кохаєш, то справді стаєш наче сліпим...і розум затьмарюється...Ти чуєш лише стукіт свого серця, коли Він наче гострим лезом пронизує тебе поглядом, не можеш ні про що думати, робота валиться з рук...світ стає наче замкнутим колом, у якому ти бачиш лише Себе та Його... усі навколо говорять Тобі: залиш Його, Він тебе не вартий...Ти розумієш це десь підсвідомо та не хочеш в це вірити до кінця...Ти свято віриш в те, що Він зміниться, зміниться Його ставлення до тебе...і все буде як з початку... та насправді цього уже не повернеш... і Якби важко тобі не було...ти повинна взяти себе в руки і показати світу, ..а світ для тебе це- ВІн, що ти не лялька....

повністю згодна із коментарем Sad-man_84 !!! розумію, що важко глянути на все з позитивної точки, особливо після останніх подій, але, можливо, не все так погано як здається! звичайно, пережити зраду дуже важко, тим більше, якщо ця зрада відбувалася неодноразово. та вихід є із кожної ситуації і знайти його доволі легко. тому постарайся знайти той самий вихід, але щоб не нашкодити ним ні собі, ні іншим. удачі!!!
P.S. - запитай у Юлі, що означає слово "удачі"))))))))))

Саня, якщо це опис тобою пережитого, то роблю висновок, що ти себе взагалі не любиш! Бо таке терпіти може тільки та людина, яка себе не поважає і не любить! Спробуй не плакати, а боротись з цими почуттями, що тебе пригнічують! Казати, що все погано може кожен, плакатись про те, як йому погано може кожен.... , а от знайти в собі сили з цим боротись і глянути на це все з якоюсь долею гумору, висміяти це все, набратись оптимізму... - от таке можуть СИЛЬНІ особистості!
Повір, ти дуже рано починаєш здаватися, зберись і не дай смутку охопити тебе в свої гнилі, пагубні обійми!!!!!!
І взагалі - кожен має те, на що він заслуговує! Якщо тобі подобається бути в пригніченому стані та щей про це вірші писати..... йойойой... Спробуй щось веселеньке, ну наприклад: вірші про те як ти це все пережила, тобі вже краще... і взагалі глянь на це зі сторони та з гумором - спробуй висміяти це все з позитивом :)