Ты ушол,оставел мне воспоминания, О прошлых днях, о дружбе, о любви. Ты не сказал ни слова на прощанье, Ждала другая впереди. Ну что ж, иди! Держать не стану! О нашей дружбе не забудь. Но, девочку забытою однажди Ты вспомниш всёравно когда нибудь!
Нема життя у світі, де тебе не буде, Немає пристрасті і з тим,хто, нажаль не ти! Від днів немає радості і вихідних і буднів, Якщо в душі – багато пустоти.
Немає усмішки без тебе, серце плаче За всім хорошим, що знайшла в тобі. Все котиться, як по дорозі м’ячик, Ні, ніби падає, неначе з висоти.
Немає ніжності і впевненості в чомусь, Є розум, він натягнутий, немов струна, Є почуття, якого хтось зіжмакав І кинув в яму, і сказав: «НЕМА».
Як жити, як зуміти вчитись знову, Забути біль, що серце крає, І знати те, що ніхто інший не знає, Як кохання від самоти замерзає!
Я часто задумуюсь…Як може серце бачити те, що очима побачити неможливо? Як може кохати воно палко й до нестями людину, яка відкриває перед тобою все твоє життя, розмальовує його дивними барвами і вірить в тебе? Як може серце відкриватись перед людиною без ключів і впускати туди без жодних запитань і зауважень? А чи бувають щирими почуття??? Мабуть, ні! Але тоді, чому хочеться піднятись просто в небо і крикнути на весь світ: « Я кохаю…»…Ти скажеш, що це просто мрія… Моя далека мрія! Та хіба я не маю права просто помріяти??? Бо коли повертаюся думками в реальність, то відчуваю на своєму тілі холодний дотик самотності…..А де ж зараз ті глибокі та щирі очі? Де ніжна усмішка, яка готова розпалити у мені жагу до життя? І, просто, де ти??? Нас розділяє багато доріг, доля кидає на наші шляхи безліч перешкод, а ми гордо йдемо вперед, минаючи всі життєві перепони!!! Ти віриш мені??? Дивно, але ти ще ні разу не бачив, як з моїх очей котиться сльоза,
... Читати далі »
