Ты ушол,оставел мне воспоминания,
О прошлых днях, о дружбе, о любви.
Ты не сказал ни слова на прощанье,
Ждала другая впереди.
Ну что ж, иди!
Держать не стану!
О нашей дружбе не забудь.
Но, девочку забытою однажди
Ты вспомниш всёравно когда нибудь!

Твої очі далеко від мене,
Та твій погляд палає в мені;
Твої руки не поруч зі мною,
Та їх ніжність у моїй душі.

О,прекрасна і щира надіє!
Омріяна веснами слів.
Океаном ласкавості грієш,
Окриляючи радістю днів.

Будеш ти в моїм серці навіки,
Будеш вести мене у світи
Білим снігом зимової тиші,
Блиском сонця нової весни.

І залишать тривоги й вагання
Інший простір для них відверну.
І в звучані чарівним признанням
Я тобі розкажу,як люблю.

автор: Та що любить

Нема життя у світі, де тебе не буде,
Немає пристрасті і з тим,хто, нажаль не ти!
Від днів немає радості і вихідних і буднів,
Якщо в душі – багато пустоти.

Немає усмішки без тебе, серце плаче
За всім хорошим, що знайшла в тобі.
Все котиться, як по дорозі м’ячик,
Ні, ніби падає, неначе з висоти.

Немає ніжності і впевненості в чомусь,
Є розум, він натягнутий, немов струна,
Є почуття, якого хтось зіжмакав
І кинув в яму, і сказав: «НЕМА».

Як жити, як зуміти вчитись знову,
Забути біль, що серце крає,
І знати те, що ніхто інший не знає,
Як кохання від самоти замерзає!