Я часто задумуюсь…Як може серце бачити те, що очима побачити неможливо? Як може кохати воно палко й до нестями людину, яка відкриває перед тобою все твоє життя, розмальовує його дивними барвами і вірить в тебе? Як може серце відкриватись перед людиною без ключів і впускати туди без жодних запитань і зауважень? А чи бувають щирими почуття??? Мабуть, ні! Але тоді, чому хочеться піднятись просто в небо і крикнути на весь світ: « Я кохаю…»…Ти скажеш, що це просто мрія… Моя далека мрія! Та хіба я не маю права просто помріяти??? Бо коли повертаюся думками в реальність, то відчуваю на своєму тілі холодний дотик самотності…..А де ж зараз ті глибокі та щирі очі? Де ніжна усмішка, яка готова розпалити у мені жагу до життя? І, просто, де ти??? Нас розділяє багато доріг, доля кидає на наші шляхи безліч перешкод, а ми гордо йдемо вперед, минаючи всі життєві перепони!!! Ти віриш мені??? Дивно, але ти ще ні разу не бачив, як з моїх очей котиться сльоза, ти не відчував, як тремтить моє тіло, коли я пишу до тебе...Та незважаючи на те, ти знаєш про мене все! Ти можеш описати всю мою життєву долю, накреслити маршрут у майбутнє і відкрити переді мною новий світ! Тепер я знаю – щирі почуття існують, і цього ніколи і ніхто не зможе змінити!
Мені дуже сподобалися слова в цій прозі, оскільки прожив сам в такій ситуації в цьому жорстокому світі, де істину правди дуже тяжко знайти....Дякую, що ти написала на мій сайт, адже у вище сказаних словах висвітлені твої думки і почуття для всіх...і ти знаєш, я згідний з твоїми словами, що щирі почуття існують, тому що сам пройшов через це)))) Щераз дуже дякую...
0
