Сльоза замерзла, покотившись з ока, У серці не лишилося тепла… Їй соромно зробити першій крока, Хоч страху в неї і нема… Вона хотіла щоб любили, Але ніхто її не взмозі покохать Чи ключик від душі вона згубила? Це загубилася вона… Вона раніше і не знала, Хоч в неї цього й не було, Що треба їй всього так мало, Лиш ніжність, ласку і тепло… Вночі лиш плакала тихенько, Бо мріяти лише могла, Щоб назвав їй хтось «маленька» Й про танці губ і язика. Щоб пригорнув її хтось міцно І їй на вушко шепотів слова І все оце було на вічно- Про це лиш мріяла вона… Вона хотіла помовчати, Не довіряла же словам Словами можна і збрехати А довіряла лиш очам. Вона хотіла бути мов на крилах І горя й болі вже не знать, Хоч каже, що вона щаслива Але насправді це не так… Чому її ніхто не покохає? Нікому не відома суть… Й сама вона її не знає, Лиш сльози по лиці течуть…
0
