Вона обняла його міцно, А він їй шепотів слова, Вона хотіла щоб усе тривало вічно, Вона щасливою була… Вона була немов у казці, Хоч це був лиш звичайний бал, Розваги, сукні, хавчик, танці І сміху повний був весь зал. А головне – найшла кохання, Тепло, ту ласку і любов, На мотоциклі мчаться до світання І не розлучить їх ніщо… Їй чулись вже весільні дзвони, І ніжки тупотять малі…. І раптом він зніма шолома, І надяга його її… Надінь цей шлем, мила, будь-ласка, Бо він мені уже міша, А я не хочу зупиняться… …І раптом спалах, вибух і «швидка»… Вона обняла його міцно, І сльоз котилася ріка, А він заснув уже на вічно, І порятунку вже нема… Із телевізора похмурий дядко, Новину має сповістить, Що сьодні на світанні ранком, Мотоцик в дерево розбивсь… Причиною є відказавші гальма, Й аварія, вогонь і крах… А дівчина уже у псих лікарні, А хлопець вже на небесах…