Солодкий подих небес,
П’янкий черешень аромат,
Кохання – диво із чудес,
Цвіте і квітне, наче сад.
Любов нам серце зігріває,
Веде у далечінь, у даль,
Чарівна мить те сяйво відкриває.
Від якого розбивається печаль.
Це те, чого не всім дано пізнати,
Це справжнє, чисте, щире почуття,
Але воно є незахищеним від втрати,
Як незахищене від неї і життя.
Втрачай, тому що ти кохаєш,
Кохай, бо можеш втратити усе,
Усе, що маєш, - забуваєш…
Нехай кохання радість принесе.
Лиш відчувай, люби, радій,
Реалізовуй сподівання,
А про журбу ти думати не смій,
Хоча це не просте завдання.
Любити – не складно, нелегко – забути,
Любов будується з емоцій, а не слів,
Її потрібно лиш відчути,
Але коли? – Коли річка виходить з берегів,
Коли ліс шумить і не стихає,
Коли видніє блиск роси з полів
Далеких, широких, як небо безкрає…
Коли приходить пора золота,
Коли сніжок пухкий зем ... Читати далі »