|
Сиджу і думаю про те,
Навіщо почуття
Й куди мене це занесе...
Симпатія, захоплення, образа,
Слова, брехня і знову зрада...
І знов не розумію:
Чому наївна і так вірю,
Здається щирим і говорить правду...
Цікаво те, що чула я таке ж недавно...
А може краще зразу
Не зітівати тут романів,
Забити болт і жити далі...
Та ні, не зможу. Так не буде.
Можливо, будем разом,
А може це мені лише насниться...
Це лиш нївні мрії,
Що виростуть і щезнуть без надії.
|
