Сиджу і думаю про те, Навіщо почуття Й куди мене це занесе... Симпатія, захоплення, образа, Слова, брехня і знову зрада... І знов не розумію: Чому наївна і так вірю, Здається щирим і говорить правду... Цікаво те, що чула я таке ж недавно... А може краще зразу Не зітівати тут романів, Забити болт і жити далі... Та ні, не зможу. Так не буде. Можливо, будем разом, А може це мені лише насниться... Це лиш нївні мрії, Що виростуть і щезнуть без надії.
