Я рожева пелюстка з троянди вінка.

Я проміння, що мерзне в байдужості ніч,

Я твоє зверх зусилля на дорозі узбіч.

Я приходжу щоб зникнути у забутті,

Я люблю щоб любити і слухати «ні!»

Я малюю майбутнє в прозорих тонах,

Я уся мов палітра у твоїх руках.

Я пройду непомітно у вирі життя,

Я знайду на камінні своє небуття.

Я думками, словами, губами не я,

Я твоя – не твоя, я своя – не своя.

Я солодкості трунок, останній ковток,

Я п’янкий поцілунок, жагучий танок.

Я метелик, згорілий у блиску свічі,

Я пекуче тавро твоєї душі.

Я проблема, причина, умова, мета,

Я в мінорі мажор, я твоя суєта.

Я офшор і дефолт твоїх почуттів

Я в угоді любові форс-мажор, як завжди,

Я відверто секретна, щасливо сумна,

Я живу щоб не вмерти від страху життя.

Я ось тут, доторкнися, уся мов струна,

Я і forte і piano в дуеті…