Зоряним небом Місяць блукає. Щось він на небі Цьому шукає. З заходу сонця І до світанку. Зірку шукає він З ночі до ранку. Ось, ніби, бачить Є вже вона. Зоре єдина Така чарівна. Там, десь далеко Вона мерехтить. "Тут я коханий"- ніби кричить. Зірка далеко Та місяць це знає. Швидко цю відстань Він подолає. Ось перед зорею Місяць уже. Ще один подих Й її він торкне. Та сонце сходить І зірка зникає. Інколи місяць Вдень ще блукає. Ходить, шукає, На сонце кричить: "Де ти кохана, Озвись, не мовчи!" З заходом сонця І перед світанням. Сходить Венера- Богиня кохання. Зовсім недовго На небі сіяє. Потім у безну Небесну тікає. Так познущалась Доля над ними. Дала кохання І розділила. Та місяць доскону Буде шукати. Справжнє кохання не вміє вмирати!!!
0
