Зоряним небом
Місяць блукає.
Щось він на небі
Цьому шукає.
З заходу сонця
І до світанку.
Зірку шукає він
З ночі до ранку.
Ось, ніби, бачить
Є вже вона.
Зоре єдина
Така чарівна.
Там, десь далеко
Вона мерехтить.
"Тут я коханий"-
ніби кричить.
Зірка далеко
Та місяць це знає.
Швидко цю відстань
Він подолає.
Ось перед зорею
Місяць уже.
Ще один подих
Й її він торкне.
Та сонце сходить
І зірка зникає.
Інколи місяць
Вдень ще блукає.
Ходить, шукає,
На сонце кричить:
"Де ти кохана,
Озвись, не мовчи!"
З заходом сонця
І перед світанням.
Сходить Венера-
Богиня кохання.
Зовсім недовго
На небі сіяє.
Потім у безну
Небесну тікає.
Так познущалась
Доля над ними.
Дала кохання
І розділила.
Та місяць доскону
Буде шукати.
Справжнє кохання
не вміє вмирати!!!