Вона ходила, Світом цим блукала. В цілому світі, Була лиш одна. Вона не знала, І не відчувала. Вона лиш просто, Завжди йшла. Вона була спокійна, Не весела. Вона була, лиш тим, Ким вона є. Вона була водою у пустелі, І тамувала спрагу, Всіх людей. Вона- це вічність. В ній усі чекання. Вона- це я. Це всі мої бажання, Написані всі вірші І сказані слова. Вона... Ще й досі, Дотепер, Вона...