Як важко дорослішати,сприймати всьо значно серйозніше ,зневірюватись у друзях ,у хлопчику( якого ти вперше полюбила) позбавлятись наївних та водночас цікавих прекрасних мрій, бачити життя не таким кольоровим, а похмурим, сірим та білим Я б так хотіла залишитись назавжди з такими поглядами, як у маленької дівчинки, не сприймати все так близько до серця, не знімати рожеві окуляри, дивитись на життя цікавим поглядом, а не зневіреним Я чучуть прожила та і трошечки пережила і мені всетаки після цього всього інтересно, як буде дальше? шо буде зімною і моїми близькими ? як судьба обернеться? як життя провернеться? ким стануть люди яких я люблю ?ким стану я і кого ще зустріну ? що ще переживу? що побачу, почую? я ще не зовсім доросла, та вже й не зовсім маленька, я зараз на уровні між тим і тим і так важко прощатись з тою безневиністю, з наївсністю ,з вірою та надіями, а ще важче з мріями!